Ідеї - це взагалі найкраще, що може з нами статися
David Lynch
Девід Кіт Лінч — американський кінорежисер, музикант, художник і актор. Представник американського незалежного кінематографу.
Фільми Лінча вирізняються елементами сюрреалізму, атмосферою жаху і марень, дивними і відразливими образами та оригінальною музикою. Більшість його робіт досліджують темну сторону життя маленьких міст США (наприклад фільм «Синій оксамит» та серіал «Твін Пікс») або незграбних метрополісів («Голова-гумка», «Загублене шосе», «Малголленд-Драйв»). Через його своєрідний стиль та акцент на американській психіці продюсер Мел Брукс якось назвав Лінча «Джіммі Стюартом з Марсу».
Лінч є одним з небагатьох сучасних режисерів з одразу впізнаваним візуальним і вербальним стилем. Хоч він ніколи не збирав великих кас і не завжди був фаворитом кінокритиків, його творчість породила своєрідний культ.

Складно уявити, що голлівудський режисер Девід Лінч має якесь відношення до такого сумбурного жанру. Проте його фільми, зокрема ранні роботи, сповнені особливостями, властивими авангарду. Не можливо не згадати у контексті його знамениту стрічку 1968 року «Алфавіт». Протягом усієї кар'єри, через усі фільми можна прослідкувати його новаторські елементи. Лінч ніколи від них не відхилявся. У 1960-ті, коли йому було 20 років, Девід експериментував з короткометражками. Крім «Алфавіту» він ще зняв «Блювання чоловіків», «Бабуся», «Жінка з відрубаною ногою». У першому повнометражному фільмі «Голова-гумка» застосував безліч різних, нетипових буденному кінематографу, технік. Різниця між його коротким та повним метром у напівправдоподібному сюжеті. «Дюна», «Синій оксамит», «Шосе в нікуди» і «Малхолланд Драйв», одні з його останніх фільмів, сповнені містичними нотками, подібні тим, що він використовував у своїх ранніх короткометражках.
David Lynch
"Художник пише картину, і він не почує жодних претензій — є тільки він і картина. Мені здається, так повинно бути і з режисерами"
Пеггі Лінч одного разу розповіла, як ночувала в одній кімнаті з шестирічної племінницею і почула, як дівчинка уві сні промовляє алфавіт. Девіду сподобалася ця історія, і він вирішив зняти фільм, в якому анімовані літери атакують сон дівчинки (її знову грає Пеггі). Вони виникають на екрані в різних місцях, перемежовуються кадрами з людським ротом, після чого буква «а» під набір звуків народжує кілька маленьких «а», і закадровий голос повідомляє: «Алфавіт - це, безумовно, весело». Але потім букви плачуть і формують анімаційне людське тіло, маневрує між чоловічим і жіночим. Воно стікає кров'ю, а рот Пеггі Лінч з приклеєним на підборіддя носом повідомляє: «Будь ласка, пам'ятайте, що ви маєте справу з людською формою». У фіналі дівчинка цитує алфавіт і питає: «Що ви думаєте про мене?». Букви ми ще зустрінемо в «Твін Пікс», коли агент Купер загляне під нігті Лори Палмер.
The Alphabet
"Я дивлюся на світ і всюди бачу абсурд. Люди невпинно роблять дивні речі, на стільки дивні, що ми примудряємося їх не помічати"
Прийшов час триваліших експериментів. Лінія знімає півгодинну історію дитини, яка нещаслива зі своїми жорстокими батьками. Якимсь чином малюк знаходить на горищі магічні зерна, з яких "вирощує" собі бабусю. Цей фільм має назву "Бабуся". На нього Девід Лінія отримав грант від Американського кіноінституту в розмірі 5000 доларів. У "Бабусі" ми можемо побачити властиві роботам режисера стосунки між підсвідомістю та традиційною формою розповіді.
Це кіно німе, якщо не брати до уваги декілька фраз, в одній з яких ми чуємо ім'я хлопчика. Його звати Марк.
Повністю переповісти сюжет "Бабусі" важко, як і сюжети інших робіт режисера.
The Grandmother
David Lynch
"Виходьте за звичні рамки, досліджуйте себе, свою творчу сутність і дивіться, що буде відбуватися"
Одна з перших робіт, всього лиш двохвилинна короткометражка Девіда Лінча, була так званою пробою пера в ігровому кіно.
Загадкова фігура крокує через поле назустріч камері. Що ближче стає до камери чоловік, то чіткіше ми бачимо, що його шкіра синього кольору.
Синьошкіра людина проходить повз камеру, наближається до дівчини, що яка сидить у траві, чоловік розстібає своє штани та... Починається типовий Лінч.
У ролі синьої людини знявся друг дитинства режисера Джек Фіск, а в ролі дівчини – перша дружина Лінча Реггі. До речі, Фіск знявся й у першому повному метрі режисера – "Голова-гумка", а згодом працював з ним в якості художника-постановника над фільмами "Проста історія" та "Малхолланд Драйв
Absurd Encounter with Fear
"Фільм повинен жити своїм життям. Абсурдно, якщо режисер змушений використовувати слова, щоб пояснити, про що його картина. Кіно показує уявний світ, але глядачам подобається занурюватися в нього"
Дебют 21-річного Жевіда Лінча закладає сутність його бачення на довгі роки вперед.
Хвилинний фільм, який режисер зняв під час навчання в академії мистецтв Пенсільванії, примудряються містити в собі чимало приголомшливих дивацтв. У типовій для Лінча манері тут практично немає сюжету, натомість панує тяжка атмосфера та візуальні метафори.
Побережіть свої вуха: сирена, що виє протягом стрічки, дасть вам відчути всі тяготи персонажів. Шість абстрактних фігур страждають, коли в їхніх органах з'являється червона субстанція, що яка наповнює шлунок та викликає блювоту.
Насправді, "Шестеро" був частиною інсталяції, але все одно цікаво, як би розвивалася кар'єра Лінча, якби він лишився в анімації.
Six Figures Getting Sick
Підписуйся на нас
This site was made on Tilda — a website builder that helps to create a website without any code
Create a website